На території селища в урочищах Ващенків Бір і Коваленки виявлено 9 поселень епохи бронзи, 2 поселення скіфського часу, 2 поселення салтівської культури.
Слобода Безлюдівка заснована лише наприкінці XVII століття. 1681 рік — дата першої згадки, й ранніх свідчень про існування Безлюдівки до 1681 р. не існує. Межові книги 1716 року дали чітко зрозуміти, що станом на 1673 рік Безлюдівки ще не було. Це поселення заснували й населили козаки.
Село було центром Безлюдівської волості.
У 1861 році було збудовано нинішню будівлю Покровської церкви.
Радянська влада встановлена в грудні 1917 року.
З червня по грудень 1919 року Безлюдівка була під владою білих денікінців.
У 1920 році в Безлюдівці утворений комітет незаможних селян, а в 1923 р. — організована сільськогосподарська артіль «Огородник» (з 1931 року — колгосп ім. Петровського). В 1932 році створено ще два колгоспи — ім. Другої п’ятирічки та ім. Будьонного.
Село постраждало від Голодомору 1932-1933 років.
Перша комсомольська організація створена в 1921 році, а перша партійна організація створена в 1936 році.
19 жовтня 1938 року село Безлюдівка віднесено до категорії селищ міського типу.
Існує припущення, що масове поховання жертв Катинської трагедії може бути в Безлюдівці.
У 1930-х роках було прокладено шосе до Змієва в об’їзд Безлюдівки, яке пізніше занепало.
На фронтах Другої світової війни взяли участь 988 жителів селища, з них загинуло 124 особи, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу — 798. Дата заняття Безлюдівки радянськими військами — 28 серпня 1943 року.
У 1950 році три колгоспи Безлюдівки були об’єднані в один під назвою “Перемога”, який у 1964 році був перетворений на радгосп «Безлюдівський».
У 1983 році письменник Юрій Герасименко видав повість про Безлюдівку та доярку В. Савельєву “Лісове озеро”.
23 червня 2016 року було перейменовано назви деяких вулиць, провулків та в’їздів.
